Ірина Лончина: «Творчість – це моє життя»

Коли людині 30 років, то часто вона цього не помічає, адже підсумки прожитого і зробленого здебільшого підбивають у поважному віці. Проте є люди, котрі вже мають немалі успіхи і на третьому десятку літ.

До таких належить співачка, Заслужена артистка України, лауреат Всеукраїнських та міжнародних конкурсів, автор та виконавець естрадних пісень Ірина Лончина, котра наприкінці минулого року відсвяткувала свій 30-річний ювілей. Про життєві і творчі здобутки співачки в інтерв’ю з нашим кореспондентом Юрієм Атаманюком.



Пані Ірино, у Вас за плечима 30 років життя і 22 роки творчої діяльності. Чи задоволені прожитим і зробленим?

Так, справді багато зроблено і не менше пережито. Я з тих людей, хто йде крізь терни до зірок. Все, що я досягнула в житті – це все своїми силами і завдяки таланту. Але людина не може бути задоволена собою на 100 відсотків. Я дуже самокритична і вимоглива до себе. Уже зараз розумію, що якби була трішки впевненіша в собі, сміливіша і рішучіша, то результати були б набагато кращими. Я теж робила багато помилок у житті, часто помилялася в людях. Були злети, але були й падіння. Були успіхи і розчарування. Але я розуміла, що все в моїх руках, піднімалася і йшла дальше. Та що б там не було, я дякую Богові за все! Адже вірю: все, що відбувається, йде до кращого!

Які чинники найбільшою мірою визначили Вашу обдарованість: спадковість, родинна атмосфера, дружнє коло, виховання й освіта, власна воля до самоствердження чи щось інше?

Думаю, що співати, писати пісні і дарувати їх людям, сіючи в їхніх серцях любов до всього – це просто Божий дар. У даному випадку не я вибирала, вибрали мене. Це, мабуть, моя місія в житті. І я з того щаслива.

Що для Вас творчість: праця, ремесло, хобі, служіння, самореалізація?

Творчість – це моє життя.

Які чинники стимулюють Ваш творчий процес, а які гальмують, перешкоджають?

Лінь, невпевненість, несміливість – це мої найгірші вороги, які гальмують творчий процес, і з якими я борюся. А ще б не зашкодила якась матеріальна підтримка, щоб повністю реалізувати весь творчий потенціал, адже у мене стільки ідей! Та мене веде по житті віра в Бога, надія на краще майбутнє і любов моїх прихильників, які надихають мене і не дозволяють зупинятися на досягнутому.

Чи буває у Вас страх, пов’язаний із творчістю?

Страхи є у кожного. І в мене, як у творчої особистості, теж є. Але потрібно не зациклюватись на них, а просто працювати і думати позитивно, щоб страхам не було місця у наших душах.

Чи важлива для Вас думка слухачів? Як ставитесь до критичних чи компліментарних відгуків на Вашу творчість?

Звичайно, для мене важлива думка людей, моїх шанувальників. Щоб бути почутою, потрібно навчитися чути інших. До об’єктивної критики ставлюсь позитивно. Намагаюсь почерпнути для себе щось із порад. Хоча скільки людей – стільки й думок. Зважую всі «за» і «проти», але роблю свої висновки. І, звичайно, завжди приємно чути щирі компліменти.

Кілька років тому Ви написали пісню про наших заробітчанок в Італії. Що Вас спонукало створити цю пісню?

У 2006 році мене запросили виступити на святкуванні Дня Матері в Римі. Жінки зі сльозами на очах підходили після концерту, дякували за українську пісню, яка була наче звісточка з рідного дому, де вони залишили своїх рідних, своїх маленьких дітей. Кожен ділився своєю історією. Мене вразила доля багатьох жінок, і це надихнуло мене до написання пісні «Мати – емігрантка», яку я присвятила всім жінкам, котрі перебувають за кордоном. Кліп на цю пісню уже можна переглянути в youtube та на моєму сайті.

Чи проводите спільні концерти з іншими співаками чи ансамблями?

Організацією концертів займаюся рідко. Здебільшого, мене запрошують на концерти. Крім того, беру участь у різноманітних фестивалях, зйомках телепередач, де і пересікаюся з іншими артистами та групами.

Чи не виникало бажання переїхати жити і працювати до Києва, як це роблять багато співаків?

Бажання було, та не було можливостей. Щоб жити і працювати в Києві, потрібні чималі кошти і неабиякі знайомства. Та й за характером я надто м’яка для шоу-бізнесу. Я не з тих, хто буде переступати через усе святе і йти по трупах. Там велика конкуренція. На жаль, таланту для цього не достатньо. Важко потрапити до ефіру зі змістовною українською піснею, особливо, якщо її автори не імениті поети та композитори. Для них це «неформат». Але все в житті можливо, лише потрібно, щоб посміхнулася фортуна.

Тривалий час Ви працювали в агенції «Захід – шоу», власником якої є народний артист України Богдан Сташків. Які спогади залишилися від цієї співпраці?

Було цікаво працювати. Ми об’їздили практично всю Україну з концертами. Для мене це великий досвід роботи. Залишилось багато приємних спогадів. Але це вже в минулому.

Знаю, що не раз Ви перебували з гастролями і на Американському континенті. Оскільки представляю українську газету в США, то було б цікаво почути про враження від перебування в цій країні.

Враження – позитивні. Я здійснила сольні концерти в Народному Домі Нью-Йорка, в Народному Домі Джерсі-Сіті. Виступала на Українському фестивалі в Нью-Йорку та «Союзівці». Мої колядки та духовні авторські пісні лунали також і в українських церквах США. З радістю приїду знову туди в гості з концертами. Але я не впевнена, чи змогла б там залишитись жити. Всюди добре, а вдома найкраще.

Нещодавно у Вас був ювілей. Як святкувалося?

На свій ювілей я вирішила втілити одну зі своїх мрій у життя – побувати на Святій Землі. Це незабутня поїздка і найкращий подарунок.

Які плани на найближче майбутнє?

Я намагаюсь ніколи нічого не планувати, не загадувати наперед, адже на все – воля Божа. Просто працюю, молюсь і мрію. А мрії збуваються. Просто потрібно вірити!



Довідка

Ірина Лончина народилась 5 грудня 1982 року у місті Тлумач, Івано-Франківської області, у сім’ї вчителів. Зі золотою медаллю закінчила Поберезьку ЗОШ І-ІІІ ст. (Тисменицький район). Навчалась у Єзупільській музичній школі по класу фортепіано. Вищу освіту здобула в Інституті мистецтв Прикарпатського Університету імені В. Стефаника. Співати почала в дитинстві. Будучи ученицею 4-го класу, як солістка гурту «Воля», отримала перемогу у конкурсі патріотичної пісні, присвяченому 50-річчю УПА. Свої творчі та вокальні здібності розвивала у «Клубі обдарованих дітей», що діяв при «Просвіті». У той період відзнялась у дитячих передачах «Галочка», «Різдвяна вервичка». Здобула перемогу на Всеукраїнському дитячому конкурсі «Христинка», «Карпатські соловейки» та Обласному конкурсі патріотичної пісні. Була лауреатом на музичних конкурсах «Золотий тік» і «Таланти твої, Україно!» (Артек, Крим). Згодом здобула перемогу на багатьох відомих пісенних телевізійних конкурсах, зокрема: «Зірки, на сцену!», «Пісня серця» (готувався на честь приїзду до України Папи Івана Павла ІІ, Львів), «Захід ХХІ сторіччя» (Івано-Франківськ). Представляла Україну на міжнародному фестивалі «Carpatia» (Польща).

Професійну творчу діяльність Ірина Лончина розпочала у Мистецькій агенції «Захід – шоу». У грудні 2005 року виступала у Косово (колишня Югославія), разом з іншими відомими артистами, у складі культурно-мистецької місії від України. Тоді ж було знято музичні кліпи на три авторські пісні: «Забудь мене», «Минають дні» та «Мати – емігрантка». Брала участь у зйомках телепрограм: «Наша пісня» (Перший Національний), «Пісня Прикарпаття», «Різдво у Карпатах», «Щедрий вечір» (Перший Національний), «Від хати до хати» та інші. Отримала приз слухацьких симпатій на Конкурсі Національного радіо «Пісня року», а також диплом за найкраще виконання пісні у програмі «Від суботи до суботи»
(Національне радіо). Серед численних відзнак та нагород – Грамота Верховного Архієпископа Української Греко-Католицької Церкви Любомира Гузара за розбудову Патріаршої Церкви на благодійних концертах. На початку 2008 року з концертною програмою побувала у Баку (Азербайджан), у 2009 р – у м. Валенсія (Іспанія), а також – у концертному турне по Італії.

Важливим успіхом співачки стала перша сольна шоу-програма «Струни кохання», що відбулась 12 листопада 2006 року у приміщенні Івано-Франківського обласного музично-драматичного театру. Таку ж назву отримав перший аудіо-альбом співачки. До нього ввійшли як авторські пісні, так і пісні відомих поетів та композиторів.

У травні 2011року, на запрошення української громади м. Вільнюса (Литва), відбувся сольний концерт Ірини Лончиної, який пройшов у рамках відзначення 150-ї річниці перепоховання Тараса Шевченка.

У 2011 р. співачка отримала Гран-прі на конкурсі «Світове чудо», який щорічно проводить Міжнародне Радіо в м. Едмонтоні (Канада). Того ж року в Едмонтоні взяла участь у відомому міжнародному етнічному фестивалі «Спадщина».

Зараз у репертуарі співачки 70 пісень. Окремо треба відзначити, що звання «Заслужена» співачка отримала у 25-річному віці.

Четвер, 24 січня 2013, 05:31

Автор Юрій Атаманюк. Спец. для "Час і події""